Осінь вже крила свої розпустила,
Вітром та холодом землю накрила.
Квіти на подвір’ї потускніли,
Та журавлі у вирій полетіли.
Плаче осінь дощем рясним,
Каплі холодні течуть по вікнах,
Калина радіє коралом ясним,
Махає мені своїм віттям.
Земелька готується до холодів,
Чорні ниви поля мої вкрили,
Стоять так самотньо мов сироти,
Дерева вже одяг свій загубили.
Та дятел працює, вистукує такт,
Без відпочинку по дереву дзьобом,
Холодно вже, але дятел-дивак,
Може кохану він кличе додому?