(байка)
З Езопових* часів байкар рідкИй
Про трударів і ледацюг не пише…
І в баєчці оцій сюжет такий,
Ось тільки дійові особи інші.
При справах різних літо все Хом’як –
Тваринка симпатична та проворна:
Житло затишне риє цей мастак –
Там туалет є, спальня та комора.
Щоб взимку з голоду не знать біди,
Зерно шукає й носить у комору.
І кожний літній день – туди-сюди,
Зате той корм спасе в холодну пору.
Цю метушню робочу Горобець
Узрів якОсь і Хом’яка питає:
–Коли вже відпочинеш? Ти ж увесь
Спітнілий, а як серце калатає!
Чому, скажи, мовчиш? Цвірінь-цвірінь!
А чим це щоки так твої набиті?..
Самого ж Горобця здолала лінь –
Гнізда собі не хоче навіть звити.
Слова він сипав знову, як пшоно,
Від Хом’яка ж у відповідь – лиш тиша,
Бо за щоками він носив зерно.
Та й розмовляти з ледарем навіщо?
–Скажи, Хом’яче: може, ти німий?
Цвірінь-цвірінь! Доволі вже мовчати!..
Цвірінькав Горобець аж до зими –
Під стріхою прийшлося зимувати.
До байки-пристані мораль пливе –
Нехай вона прославить знов роботу:
Без бідувАнь той зиму проживе,
Хто літо все трудився аж до поту.
04.03.2021 р.
*Езоп - засновник жанру байки, жив у Греції в VI столітті до н. е.