Священа любов

Мария Верховинина
Летять години, хвилини теж.
Летять, летять, не зная меж.
Одне страждання не летить,
Та в серці матері сидить.

Ця біль здоров’я  відбирає,
За сина, доню матінка страждає.
Немає сну, нема дороги,
То мліють руки, болять ноги.

Рахує дні, рахує ночі,
Коли повернеться синочок,
Бо син воює за Державу,
Не треба війн, не треба слави.

Любов тої матері безмежна,
Як Чорне море безбережна.
Любов цю силою не відняти,
Вона священна, вона-МАТИ!