Мати стоїть сива,
Вона виглядає сина.
Мати на схід поглядає
А сина досі немає.
Мокра сльозами земля,
В крові Українська рілля.
Зав’яли вже в полі квіти,
На сході ще гинуть діти.
Матері в чорній скорботі,
Бо земля України вся в крові.
Кулі летять, рвуться міни,
В безвиході ми, не єдині.
Сонце світить, та не гріє,
Вітер, холод дістає.
Україно, - мати рідна,
Та надія, мабуть є.
В мирі, дружбі прагнемо жити,
Промінням сонця засяє блакить,
Перемога зорею хай світить,
Та радість буде завжди кожну мить.