Весняна гостя

Мария Верховинина
По двору іду, квіти схиляються,
Ніжні, красиві наче всміхаються.
Дерева квітують, радість дарують,
Троянди тендітні розпускаються.

Вишні в садку, мов наречені,
Одягли білосніжні шинелі.
Духм’яний запах в повітрі летить,
Та дає нам наснагу на світі жити.

В степу квіти від вітру хитаються,
Ароматом земля наповнюється,
Горицвіти на гору збираються,
Та кульбаба до сонечка тягнеться.

Все живе радіє променям сонечку, весні,
Вона барвінком стелиться по моїй землі.