<Людмила Плєвако>
Кожна жінка неймовірна,
Наче справжня чарівниця,
І чеснотами зоріє,
Ніби золотом скарбниця.
Часом важко зрозуміти
Її настрій і бажання,
Стан душі несамовитий
І зітхання безпідставні.
Нісенітниці, капризи –
Часто спокою бракує,
Та кохання її чисте
Всі дивацтва компенсує.
Логіка незрозуміла,
І бажання загадкові –
Хто збагнути їх зуміє,
Має статус «принц казковий».
Та на те вона і жінка –
Дивовижна, незбагненна.
Для своєї половинки
Муза, крила і натхнення.
Поглядом сканує душу,
А красою надихає.
В серце сонне і байдуже,
Наче блискавка, влучає.
І запалює зненацька
У глибинах непорушних
Почуття палкі, юнацькі,
Спрагу до життя потужну.
Норовлива, безперечно,
І мінлива, наче вітер,
Та любов її безмежна
Варта всіх скарбів на світі.
Кожна жінка – наче казка,
Особлива, неповторна.
Їй потрібні ніжність, ласка
І увага, і турбота,
Вогники в очах коханих,
Заохочення, підтримка,
Подарунки і зізнання,
Гарні враження і вчинки.
Хай сміється вона дзвінко
І всміхається мрійливо,
Бо коли щаслива жінка,
Поруч з нею всі щасливі!
7.03.2021