(святкова байка)
Був місяць березень, його початок…
І трапилось таке, що зразу й не збагнеш:
Чомусь Коти розпочали нявчати,
Їм Кішечки у відповідь нявчали теж.
Знайомий Кіт мій, ловелас завзятий,
Прийшов до Кішечки, піднявши вгору хвіст:
–Слабкої стАті в світі нині свято,
І я, няв-няв, даруночки тобі приніс.
Тюльпан очам хай буде насолода –
Бери його і насолоджуйся мерщій!
Для шлунку «Віскас» – корм цей нині в моді.
А корінь валер’яни – свято для душі…
Аж засвітилась Кішка від кохання:
–До тебе, Мурчику, без меж любов моя!
Вгадав ти майже всі мої бажання,
Мій Котику, мій лицарю, няв-няу-няв!!!
Я байку зупиню на цьому місці,
Бо Кіт вже грізно зиркає, як Пес Барбос…
Був місяць березень – кохання місяць,
А восьмого числа – його апофеоз.
ЧоловікИ! До вас звернутись хочу:
Давайте переплюнемо ми тих котів
І зробимо разОм весь рік жіночим! –
Оце і все, що я сказати вам хотів.
08.03.2021 р.