Н Бидненко
Надворі гірко плакав сніг…
Стікав із даху й підвіконня
Важкими краплями до ніг
І танув, танув на осонні.
Надворі плакала зима,
Що у весну зайшла невдало…
Альтернативи тут нема:
Пригріло сонце – то й розтала.
Сукупно плакала і я,
А чи сумним сміялась сміхом.
Шептала знов твоє ім’я,
А ти пішов із талим снігом.
***
На улице так горько плакал снег...
Стекая с крыши к нам на подоконник
И таял, таял он на самом солнце
И скатывался каплями к ногам
На улице же плакала зима,
За то, что ворвалась в весну
Другого выхода здесь нет
Пригрело солнце - и снега текут
А с ними вместе плакала и я,
Иль грустным я смеялась смехом.
Шептала вновь любимого я имя,
А ты ушёл с растаявшим снегом.