Где те, влагой лелеянные, сады блаженства на свете?
Где те деревья, на ветвях которых из палых соцветий
зреют плоды отрады, изумленье даря?
Может, на луге истоптанном подобострастных бродяг
их и найдешь. Тебя всякий раз поражает
тяжесть, целебность и тонкокожесть в плодах.
Чудный тот плод тебя не предостерегает
от ревнивых червей и легкомысленных птах.
Иль это деревья, что ангелы облетали
или садовники нежно, хоть тайно, их опекали,
раз они нам родят, хоть и не наш сей сад?
Иль не могли мы ни разу, привиденья и тени,
что прежде срока созрели и завяли в цветенье,
тому безразличью лета чинить преград?
Де ті, вологою пещені, сади блаженства на світі?
Де ті дерева, на гіллі яких по опалому цвіті
зріють плоди відради, подиву гідні?
Може, на стоптаній луці догідливих злиднів
їх і втрапиш. Тебе щоразу вражає
розмір, цілющість і тонкошкірість плодів.
Плід той чудовий тебе не застерігає
од ревнивої черви і легковажних птахів.
Чи це дерева, які янголи облітали
чи про них садівники ревне, хоч потай, дбали,
що вони родять для нас, хоч і не наш цей сад?
Чи не могли ми ні разу, привиди й тіні,
що передчасно дозріли й зів'яли в цвітінні,
цій байдужості літа чинити завад?