Я бачила, як плакала весна,
і сліз кришталь об землю розбивався,
тремтіла березня натягнута струна,
а лютий ще у вікна поривався!
А лютий бив у щоки навідліг,
хапав за руки і штовхав у спину,
за першоцвіт, немов за перший гріх,
штовхав весну в прозору домовину!
Колов у серце, в місце потайне,
туди, де літо сховане на денці,
та все ж і він, як і усе земне,
не встоїть у часу шаленім герці.
Та все ж і він, хоч як би не хотів,
розвіється і зникне, мов примара,
а березень вже журавлем летів,
хоч і ховався видивом у хмарах.
А він відплакав тихо й задзвенів,
і гучно заспівав на повні груди.
Над світом березень смарагдовий летів,
малюючи весни легкі етюди.
18.03.21