Я учу другие языки через собственные переводы. Очень полезно. От того, что стремлюсь к "подстрочечному" переводу, может страдать качество поэзии. Поэтому будьте снисходительны. А Автора превзойти невозможно.
Пам”яті австрійської письменниці Інгеборг Бахман.
У центрі міста, в людном будинку, Центр города, дом густонаселённый,
такий-то поверх, скількись там годин, такой-то час, на энном этаже,
знайшли якусь обвуглену блондинку, нашли блондинку, труп полусожжённый,
І то тому, що вже дошкулив дим. И то лишь потому, что дым допёк уже.
О третій ночі – або і в чотири – В часа три ночи, может быть, в четыре-
вона згоріла, а ніхто не йде. Она сгорела. Некого позвать.
То дим подумав і з ії квартири Подумал дым и выполз из квартиры
пішов по сходах кликати людей. Людей по лестницам искать.
Він проникав у двері, у шпаринки, Он проникал и в двери и закутки,
Він заглядав у вікна, де чиї. Заглядывая в окна, где же чье?
Він їм казав – хвилин, півхвилинки Он говорил – минута, полминутки,
Ще, може б, якось винесли ії! Пусть кто-нибуть, но вынесет её?
Він був кошмарний, як з Агати Крісті, Он был кошмаром из Агаты Кристи,
блакитним шлейфом в спальні заповзав, лазурным шарфом в двери заползал.
Він їх будив, він лоскотав їм ніздрі. И ноздри щекотал и путал мысли.
-Просніться, люди! – так він їм казав.–Проснитесь, люди! - так он им кричал.
А люди спали. Людям снились жахи . А люди спали, снились им кошмары,
Хтось щось палив.Їм снилася війна. Кто что-то жёг и снилась им война.
А дим казав: - Вона вже грала в шахи - Она с собою в шахматы играла,-
сама з собою. Виграла слона. Дым говорил,- вот выбила слона!
А дим казав: - Так це ж не при потопі! И дым кричал: - Ведь вы не при потопе,
Деж подівались людські голоси? Где голоса? В ответ - лишь тишина.
В такій перенаселеній Європі, В такой населенной (многолюдной)Европе,
в такі цивілізовані часи! в цивилизованные времена!
Вона ж металась в тій модерній хаті, Она металась в модном интерьере,
Там плавив скло вогонь по стелажах! Огонь стекло расплавил в стеллажах.
Вона ж згоріла у тому багатті В костре из рифм, из ямбов и хореев,
Із власних віршів, це хіба не жах?! Она сгорела в собственных стихах!
Мікро-Содом, зашторена Гоморра, Микро-Содом, гардинная Гоморра,
просніться, люди, чуєте, біда! Проснитесь люди, слышите, беда!
Гули вже сходи маршем Чорномора, Гудят ступени маршем Черномора,
стелився дим, як сива борода. Стелился дым, седая борода.
Вже дим, як пес,- він лащився, звивався. А дым, как пёс, ласкался и резвился,
Уже пластмаса таяла, як лід. Уже пластмасса таяла, как лёд.
І врешті- решт хтось перший здивувався, Но наконец-то кто-то удивился,
на сходи вийшов глянути в проліт. Дверь приоткрыл и выглянул в пролёт.
Чи Пруст, Марсель, був більше одинокий Пруст иль Марсель,кто боле одинок на свете
в слоновій башті, схожій на ладдю?! В той башне, так похожей на ладью!?
...І от вам, люди, жменька мого попелу, Вам, люди, от меня остался пепел,
Спасибі за компанію. Адью. Спасибо за компанию. Адью.