(байка)
Орел сів на верхів’я дуба,
МабУть, щоб відпочити від трудів.
Сидів він там і думу думав,
А може, просто так він там сидів.
Та це ніякої не грає ролі,
Бо мають право на усе царі…
Скакав повз тОго дуба Кролик
І зупинився, як Орла уздрів.
–Навіщо там, вгорі, сидіти? –
Прискіпливо питає він Орла.
–Сиджу, щоби нічого не робити, –
По-філософськи відповідь була.
–Мені під дубом сісти можна?
Нічого не робити час настав, –
Свої питання Кролик множив.
– Як хочеш, то сідай…
– Орел сказав.
Сів Кролик і заплющив очі:
Блаженство розпирало через край,
А серце – те співати хоче!
Нічого не робити – справжній кайф!
А потім бігла там Лисиця,
Свій кайф під дубом теж вона знайшла.
А Кролик де? – Це таємниця,
Окрім лише Лисиці та Орла.
Щоби нічого не робити, –
Це слово вже своє бере мораль, –
Потрібно високо сидіти.
Та обмаль місця там для всіх, на жаль…
08.04.2021 р.