Бачив я...

    
Бачив  я:  на  луках  трави  плачуть,
Бо  тепла  серпневого  лишились.
Кульки  кришталевії  неначе,
Сльози  їхніми  все  стеблами котились.

– Учиніть,  журавлики,  нам  милість, –
Все  птахів  благали: доженіте,
Попросіть  тепло,  щоб  залишилось,
Бо  без  нього  нам  недовго  жити…

Та  й  собі  я  місця  не  знаходжу,
Бо  й  мені,  мов  тій  стеблині,  мила,
Холод  в  душу  стукає; о  Боже…
Жити  без  тепла  твого  несили.

То  ж,  поки  не  трапилось  біди,
Приїзди!