Музика починається з дуже простих речей:
Виє пила, розтинаючи навпіл бук.
Звуком налита, cмолиста сльоза тече.
Линуть метелики тирси до ніжних рук.
Той розпізнати не здатен, хто не кохав
і до звучання любові в собі не звик,
смутку Музики, що з пружного язичка
вічності первісні ноти зірвав і зник...
Сонцем гартовані, чисті немов роса,
cвіжі мелодії живлять суворий світ.
Музика свідчить про Тебе, коли скреса
в серці, залишивши свій непомітний слід.
Сумнів полює на душу, мов хижий Звір.
Та для людини, бува, у скрутний момент
Музика, що зупиняє зневір'я вир -
перша і краща з таємних Твоїх прикмет.
Не ув'язнити. До голки не затягти.
Cкільки в'юнку і пронизливу не лови,
тільки підтверджує думку про те, що Ти
вигадав космос, холодні його стави,
Зерна галактик зануривши в грунт нічний,
в надра землі зазирнув, розпалив вогонь,
в мрію закоханий, світлий і мовчазний,
зірку грайливу привчив до своїх долонь.
Виточив промінь стрункий, оcтудив дощем.
Визвучив простір і серце, що в груди б'є.
Музика - твій світовий сателіт, а ще -
натяк прозорий на те, що Ти справді є.
@ Мария Луценко