(байка для дітей і не тільки...)
На білий світ з’явилось Козеня,
І сяяла Коза від щастя.
Раділа тАкож вся її рідня –
Продовжити їх рід удасться.
Спочатку годувала молоком
Коза свою малу дитину,
Облизувала ніжно язиком
Їй голову, бокИ і спину.
Із сумом й радістю Козі жилось
(Буває мед сусідом перцю):
Забило ніжку Козеня якось –
У матері щеміло серце.
Навчала жити мати дитинча:
– Це вірно, Кізонько, це – хибно…
До добрих справ розпочала привчать,
Кого боятися потрібно…
Росло слухняним, вдячним Козеня,
Та ось з’являтись стали ріжки,
І стало суперечити щодня
І навіть ображати трішки.
А Якось голосом, як грім грози,
На матір почало кричати.
І полилися сльози у Кози… –
Невже цього достойна мати?
Тож знайте: так робити – гріх.
Хай це всім буде заповітом:
Цінуйте, діти, матінОк своїх
Й тоді, коли ви вже не діти!
14.04.2021 р.