Виховую себе, не сперечаюсь,
Даю вказівку мати завжди спокій,
Сама собі в люстерко посміхаюсь,
І стверджую: не бути одинокій!
Це не надовго, так, одна я доти,
Поки збереться в подорож мій любий.
У нього, милого, багацько ще роботи,
Від неї став давно вже сивочубим!
Та сивина його ще й прикрашає,
Дивлюся в очі, ой, такі бездонні,
Мене очима він в себе вбирає…
Після дзвінка всі ноченьки безсонні!
Чекаю, а в уяві ті світлини,
Де наша зустріч до чого гаряча,
Там очі наші, як оті перлини…
Коханий зна, що вірна я й терпляча!
Не підведу, не звірюсь, не залишу,
Чекати буду стільки, скільки треба,
Не буду плакати, не потривожу тишу,
Молюся в ній і погляд мій до неба!
29.04.2021.
Світлина із Інтернету