Бiдолаха. Пер. на мову ст. М. Гуськова Бедолага

Михаил Гуськов
Бідолаха
(автор перевода пожелал остаться неизвестным)

Дощ і бруд, а я одягнут модно,
і штиблети закордонні - шик,
був би я одягнений в народне -
дощ тому не страшний, хто мужик.

Та інтелігент повинен мати
вишуканий одяг і взуття,
а лиш тільки дощ із вітром - втрапив
в пастку, і немає вороття.

Телефон мовчить, я промокаю,
ні людей, ані таксі в ночі,
звідсіля як вибратись - не знаю,
песику малесенький, навчи!

Песик заскулив й на лапи звівся...
А холодний дощик моросить...
Як би я тепер не розхворівся,
і за що ж мені так не щастить?

Вщент промок, у туфлях теж волога.
Песик поряд, він - душа моя...
На той світ потрапив, і нічого
вже тепер не розумію я ...

Точно! Захворів! Де взяти ліки?
Жодної аптеки не знайти...
Бідолаха... Вже мені довіку
під дощем із хворим горлом йти...


Авторский текст Михаила Гуськова:
Бедолага
http://stihi.ru/2021/04/20/6810

Грязь вокруг, а я в костюме модном,
и штиблеты лаковые - шик.
Дождь идет, а был бы я в народном -
дождь тому не страшен, кто мужик.

каково-то быть интеллигентом,
вроде бы, с иголочки одет,
а попал под дождь, еще и с ветром,
в западню, откуда хода нет.

телефон разряжен, промокаю,
ни такси, ни частника в ночи,
как отсюда выбраться - не знаю,
песик вшивый, мокрый, научи!

и зачем с утра я так оделся?
мелкий дождик льёт себе и льёт,
как бы я теперь не разболелся,
и за что же так мне не везёт?

я промок до нитки, в туфлях влага.
песик рядом, он - моя душа...
На тот свет попал я, бедолага,
и не понимаю ни шиша...

точно! заболел! где взять лекарства?,
ни одной аптеки не найти...
это только первый день мытарства,
и для них - вся вечность впереди.