Мій татусь із солдатів, що вернулися з бою
Будувати країну, відновлювать степ.
Скільки друзів лягло в тім степу, за горою...
Скільки горя іще на шляху проросте!..
Що зробили батьки, неможливо забути,
Скільки вбитих, померлих на нашій землі!..
Погляд наш у ці дні особливо прикутий
До світлин тих років, до свічок на столі!..
Я роками вже старша померлого тата,
Але біль його, щем у моїй є душі,
Він чекав особливо травневого свята,
Хоч в цей день серця плач його сильно душив!
Та і радість була за той мир, перемогу,
Похоронки не йшли до родин із війни,
Будували заводи і школи, й дороги,
В сім'ях діти зростали: доньки та сини!
Пам'ятаю паради, оркестри, військових
І хори, що співали воєнні пісні.
Прапори майоріли, букети бузкові...
І обличчя людей такі гарні, ясні!
У свята, а чи просто серед мирних цих буднів
Щастя, миру бажаю людям всім і рідні.
Скільки років минуло... Пам'ятаємо, люди,
Покоління батьків й що було на війні!
07.05.2021.
На світлині мій тато Северин
Григорій Прокопович.