<Людмила Плєвако>
Мамо, матінко, мамусю,
Дай, до тебе пригорнуся,
Серденька тепло відчую,
Обійму і поцілую.
У твоїх обіймів, нене,
Є властивість незбагненна –
Скільки б доля не журила,
Знову виростають крила.
Мамо, матінко, мамусю,
Я з тобою поділюся
Всім, чим тішусь і радію,
І про що зухвало мрію.
У житті на кожнім кроці,
Ніби я маленька й досі,
Відчуваю серцем дзвінко
Твою віру і підтримку.
Мамо, матінко, мамусю,
Мудрості у тебе вчуся.
Чи хурделиця, чи злива,
Ти щаслива – я щаслива.
Зазирну в бездонні очі.
В них знайду я все, що хочу:
Хвилі ніжності й любові
І поради нетипові.
Мамо, матінко, мамусю,
Ти за мене не хвилюйся.
Знай – твої молитва й віра
Мають силу неймовірну.
Кожна думка, кожне слово,
Як в дитинстві колискова,
Нас поєднують з тобою
Неосяжною любов’ю.
Мамо, матінко, я хочу,
Щоб сміялись твої очі,
Щоб було завжди щасливим
Серце золоте, чутливе.
Дякую тобі, рідненька,
За тепло твого серденька
І за вчинки дивовижні.
Бережи тебе Всевишній!
08.05.2021