Яка блакитна - неба синь.
Шепоче з вітром лист діброви.
А я думки свїх надій,
Кладу до ніг моїй любові.
Вона вродлива, слів нема,-
Щоб розповісти про тії очі.
Як погляд її - обійма,
Серденько вічно жити хоче.
Моя красунє - чарівна,
Квітне в душі моїй кохання.
Та чи коха мене вона?
Отримать де тії зізнання?
У чарівному цім гаю,-
В години місячного сяйва?
Кохану обійму свою,
Щоб розпізнать її бажання.