Оригiнал:
Як це сталося... Теплий день
І кульбабок щасливі личка...
Пригадалося нині, де
Заколисувала травичка,
Нам нашіптуючи казки
Про кохання, і ми кохались,
Приховавши у квіточки
Тіл оголення, і ховались
Присоромлено очі хти-
ві волошок, немов суперниць,
У яких відібрала ти
Що на око лягло, напевно,
І павучої сивини
Їм у спадок плелись тенета
Смутку осені...і сумний
Погляд очі їх мали, де ти
Тіло зморене від тепла
Вітерцю і мені причастям
Дару юності віддала
Переломленим хлібом... Щастя
Не утримати швидкоплин...
Пригадайте, волошки сині,
Тих кульбабок, що одцвіли,
Відлетівши, мов павутиння.
© Copyright: Серго Сокольник
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Как случилось?!.. Был тёплый день,
Одуванчиков светлые личики.
Мне припомнилось нынче, где
Нас лелеяли травы дикие
И шептали, как в сказке Лель,
Про кохання -- и мы влюблялись,
В них прикрыв обнажённость тел
И невольно при том смущались...
Синим пламенем жгли цветы..
Очи прятала от такого:
Знать, у них отобрала ты
Отсвет радужек васильковых.
Паутинная седина
Им в наследство плелась, наверно,
Хоть осенняя пелена
Грусти осени не видна...
Больно было им видеть счастье:
Разомлевшее от тепла
Тело, ветру и мне причастно,
Хлебом надвое -- отдала...
Васильки проплывали мимо,
Только счастье неудержимо...
И припомнят ли светлооких
Одуванчиков одиноких,
Облетевших под гильотиной,
Словно дней золотых паутина?..
Аватар Автора оригинала