Сирены.
(с украинского).
*
Было в южный полдень жгучий,
Было днём весенним рьяным,-
Девы дивны и певучи,
Девы от напевов пьЯны !!
Море гнало вал за валом
Скалам в каменное тело,
И бренчало на кимвалах,
И органами гудело.
Море било в медь литавров,
Разливаясь в берегах,
Словно мощные кентавры,
Завихрилися в бегах.
Гнало лодочки ветрами,
Или гнало их весло ?
Будто дивными цветами
Море разом поросло !
То неведомые девы,
Лепестками расцвели,-
Заискрились переливы
Изумрудной чешуи.
Клики, отзвуки, мгновенья,
Песен неизбывный плен,
Погруженье, появленье,
Плеск играющих сирен.
Волны рвались, волны били,
Рассыпалась бирюза,
Когда трубы вострубили,
В голубые небеса.
Крепла яростно повсюду
Ветра майского волна,
Как серебряным салютом
Озарилась вышина.
Долго-долго на просторе,
Пел хорал благословен-,
Рокоты органов моря,
Трубы яростных сирен.
*
Сирени.
Це було колись на півдні,
У весняний було день...
Діви дивні, діви співні,
Діви, п’яні від пісень!
Море гнало вал за валом
Скелям в кам’яне чоло,
Вигравало на кимвалах
І органами гуло.
Море било у літаври,
І стогнали береги,
Наче гналися кентаври
Табунами навкруги.
Чи несло човна вітрами,
Чи несло його весло?..
Мов раптовими квітками,
Ними море поросло!
Несподіванії діви —
Як раптовії квітки...
О, мінливі переливи
Смарагдової луски!
О, дзвінкі перекликання,
Клики заспівів дзвінких,
Поринання, виринання
І виплюскування їх.
Як зраділи хвильні юрми,
Розсипаючи беріл,
Коли сурми, срібні сурми,
Засурмили в небосхил!
Як окрилено окріпла
Ярость вітру весняна,
Коли вибухами срібла
Захлинулась вишина!
. . . . . . . . . . . . . . .
І довго ще у просторах
В хорал зливались один
Органні рокоти моря
І срібні сурми сирен.
*
Прага, 1932