Ти запитаєш як складаються вiршi.
А як натхнення пояснити? Як дощi.
Краплинки щастя у хмаринках - навзаєм
Цiлує землю небосхил слiпим дощем.
Коли розлука скриє хмарами блакить,
То затяжним вiд слiз надовго задощить.
Коли емоцii вирують досхочу,
То грiм i блискавки у зливах ти почуй.
Слова не в змозi пояснити, це з душi -
В обiймах неба слухай дощ, а чуй вiршi.
1-3 червня 2021р.
У простiр неба
Крокує літом день, рахує сонце милі,
З колоссям вітерець повітрям заграє,
Мов морем у полях підхоплюються хвилі
І кожен гребінець до неба дiстає!
Пірнають в хліб пташки, з усюди спів їх лине,
Дерева підняли вітрила вздовж узбіч,
І чайки навкруги, і обрій - море синє!
Вирує у віршах натхнення, клич - не клич.
Тож напишу листа, кудись у неба простір,
Сумую, та дарма, у кожного своє.
Грайливий вітерець все бавиться з волоссям...
І сповнене життя, бо ти у ньому є!
Авторский литературный перевод:
http://stihi.ru/2015/06/07/5156
А я чекатиму на тебе
А я чекатиму на тебе
За обрієм, за небокраєм,
І поглядатиму у небо
«Чи згадує? Чи пам’ятає?»
І зігріватимуть долоні
У подихах відлуння літа,
І в сірий день на підвіконні
Розквітне сонце ніжним цвітом,
Розквітне кольором у листі,
Що вітер на гілках лоскоче,
В яскравих килимках барвистих,
Що дні вкриватимуть щоночі...
І хай думки мої не в змозі,
Пірнув метеликом у небо,
Лишити осінь на порозі,
Та я чекатиму на тебе.
Авторский литературный перевод:
http://stihi.ru/2014/08/25/587
Доброго ранку!
Вибач мені, та я знов заблукала в пітьмі
І по знайомій стежинці прийшла у світанок,
Вранішні зорі зібрати крізь роси рясні,
Проміні сонячні перші - в сріблястих туманах.
Повні долоні зібрав солов'їних пісень,
Мовби вертаючись знов у омріяне небо,
Мовчки постою в порозі, вдивляючись в день,
Поглядом крізь неосяжність прилину до тебе.
Час повертатись, та рим невгамовний струмок
В вірші на пам'ять вплітає казковість світанку...
Подихом лагідним вітер торкнеться думок
І прошепоче відлуннями «Доброго ранку!»
Авторский литературный перевод:
http://stihi.ru/2014/06/28/450
Впусти мене у вир думок...
Впусти мене у вир своїх думок,
Бо раптом у моїм забракло місця -
Оскаженілий вітер знов і знов
Жбурляє у обличчя жовкле листя.
Поклич мене у мальовничі сни,
Відкривши таємницю сьогодення -
Від лагідного подиху весни
Засяють зорі в оксамиті темнім.
Спіймай мене в полон шалених мрій,
Зігрій намистом поглядів, цілунків -
І промінь віри та блакить надій
У небі намалюють візерунки.
Але, прошу, у спогади не клич -
Я вільний птах, у клітці ж мало місця!
Завжди темніша перед ранком ніч...
Та тільки сонце надихне на пісню!
Авторский литературный перевод:
http://stihi.ru/2015/10/14/7808
Бережи себе! Обiймаю тебе...
Обіймаю тебе,
Кожну мить розтягнув що є сили,
Але зрадницьки пульс все прискорює відліком час.
Обіймаю тебе.
Так багато сказати б воліла...
Неодмінно скажу, тільки сонечко зійде для нас.
Обіймаю тебе!
Серце - стиснутий в кокон метелик,
Задихаючись від почуттів, кожен видих - на вдих.
Обіймаю тебе...
Бережи себе!
Вийдеш у двері,
Я до зустрічи знов берегтиму тепло рук твоїх.
Первоисточник на русском: http://stihi.ru/2014/05/05/8451
Моя любов
Моя любов, оспівана в віршах,
Вона не в зірці, що на небосхилі,
І не в краплинці сліз морської хвилі,
І не в зігрітих сонечком хмаркАх.
Моя любов, вона в тобі, в тобі!..
Мій недосяжний, мною незбагненний,
З яким босоніж я крокую небом,
Запалюючи подихом зірки.
І в цьому щастя - бути разом скрізь,
Ніч проводжати зорями в світанок,
І сонцю посміхатися на ранок,
Зі стартом поки зволікає світ.
І хай дощі, сніг, вітер навкруги,
Але зі мною ти, щодня, щоночі.
Крізь хмари кожен промінець шепоче:
Ми разом, в цьому небі, назавжди!
Первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2014/05/23/7031