Оригiнал:
Заснути так бодай на волосок,
Щоб зорі сивини мені не ткали,
Щоб сни мої неквапно протікали
Між пальцями твоїми, як пісок.
Заснути так під золотим крилом
Коси твоєї, щоб у сновидінні
Хрестатих танків не з'явились тіні,
Що йшли крізь наші села напролом.
Заснути так, щоб не почути в сні
Таємних землетрусів і розпуки,
Яку несуть пісні та мужні руки,
Обрубані катами на струні.
Заснути так під подихом руки
Твоєї полохливої й легкої,
Щоб у моєму сні, немов левкої,
Світили думи і материки.
Заснути так, щоб колисання мрій
Повільно оберталося в каміння, —
Та втім, немов на поклики сумління,
Збудитися на тихий голос твій!
© Дм. Павличко
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Заснуть бы так хотя б на волосок,
Чтоб зори седины не добавляли,
Чтоб сны мои неспешно протекали
Меж пальцами твоими, как песок.
Заснуть бы так под золотым крылом
Косы твоей, чтоб даже в сновиденье
С крестами танков не явились тени,
Что шли сквозь наши сёла напролом.
Заснуть бы, чтоб не ощутить во сне
Землетрясений тайных, тайной муки,
Наполнивших и песни те, и руки,
Обрубленные прямо на струне.
Заснуть бы под дыханием руки
Твоей, что так легка и в непокое,
Во сне моём чтоб, схожи на левкои,
Светились мысли и материки.
Заснуть бы, чтоб мечтаний всех конвой
Незримо превращался бы в каменья —
А после, как на вызовы сомненья,
Проснуться бы на тихий оклик твой.