***

Татьяна Миняйло
Гріють промені руки наші,
Сонце ближче за інші зорі...
Бо у горах, то тільки кращі,
В горах дихає сила волі...
Сум і сумніви тут дрібніють,
Забувається, навіть, горе...
Трави вранці в росі сивіють...
Вниз очима - смерекове море...
Скелі наші думки чіпляють...
Гори душу усім лікують,
Дають вихід, якщо блукають...
Почуттями тут всі мандрують...
Гріють промені руки наші,
Сонце ближче за інші зорі...
Бо у горах, то тільки кращі,
В горах дихає сила волі...