Оксане В.
І нічого не сталося в світі,
зараз літо, ще буде й зима,
ті ж зірки на березових вітах...
Трохи прикро - ніхто не помітив
те, що нас вже з тобою нема.
Ще мої не загоїлись рани.
Може дещо коли і грішив,
в хаті тій, за зеленим парканом,
залишив я частинку душі.
Ти її не відчуєш, не зможещ,
хай відійде вона в небуття,
а, якщо це тобі допоможе,
викинь геть її з хати й життя.