Переводы
Из Василия Головецкого
Я призрачное счастье ждал годами,
А счастье рядом было у меня,
Сияя чистыми ребячьими глазами
И смехом- колокольчиком звеня.
То бабочкой мелькнёт на георгине,
А то синичкой постучит в окно.
То было нежно-розовым и синим,
А то зелёным, дышащим тепло.
Теперь я знаю, счастье разноцветно,
Тихонечко поющее, притом.
То в радугу, то в облако одето,
То в тихий дождь и перекатный гром.
Как роза, ароматами полна,
Как лучик, что пригрелся на руке,
Вечерняя святая тишина,
И рябь, что серебрится по реке.
И дальний, вечный звон колоколов!
И память сердца о твоём «Люблю»
Я счастье долгожданное нашёл
И каждый день ладонями ловлю!
Василь Головецький
ЩАСТЯ
Я так шукав це щастя невловиме,
А щастя, виявляється, земне:
Дивилося дитячими очима,
Дитячим сміхом кликало мене,
Метеликом горіло на жоржині,
Синичкою клювало за вікном…
Воно було ніжно-рожеве й синє,
Й тепло-зелене теж воно було!
А щастя, виявляється, квітуче,
І тихе, і співаюче також:
І ця веселка, і поважна туча,
І делікатний, тихий-тихий дощ…
А щастя ароматом квітів дише,
Промінчиком дрімає на руці.
А щастя – вечорова мудра тиша
І сріберне тремтіння по ріці,
І дальній дзвін церковний незборимий,
І щемний спомин про твоє «Люблю»!»…
Я так шукав це щастя невловиме!
Тепер щодня до рук його ловлю!