Час від початку йде до початку-вічність переливає
з Людини у Землю,
із Землі у Небо,
з Неба у сад рясний.
Поміж кількох миттєвостей Госп-дь нескінченність ховає.
І не знайти її,
не осягнути того,
на що дозвіл нам не даний.
В голові сплутані думок нейронні мережі.
Фактально-подібно розгортається Світ без межі.
А ми Аква-діти - частинки, що Світу належать.
Як крапля - дитя неба,
Піна - дитя моря,
Дитя насіння – рослина.
Струмінь цей незупинний...
Та чи наш той вибір - куди йдемо, про що думки?
І не нами створеної крові по венах потік стрімкий.
А те, що навкруги - це різними голосами з нами Світ розмовляє.
Це говоримо ми із собою.
Це говорить Дух наших предків, що століттями в нас проростає,
Щоби мільярди доль – Долею стали Одною...
І як вхопити мить між тим, що Зараз і тим що Було,
між тим що Є та тим що Пройшло?
Цей кіт - живий та ні одночасно.
Нам не підвласно
хтось, від атомів до планет Всесвіт фрактально будує…
Та може нічого і не існує?
Є тільки Енергія, що утворює та руйнує.
Завдяки їй рух надається,з’являються почуття.
Завдяки їй усе, що нами зветься «Життя»,
Смерть та Народження….
Тобто, немає Кінця –
є ПРОДОВЖЕННЯ….