Дай, Боже, вiри

Вера Бондаренко-Михайлова
Крокує літо, пришвидшує хід.
Вже липень відсвяткує свій відхід.
Жнива його завершують ходу,
А я за ним печалі відведу.

Нехай іде , бо час не зупинить:
Ще день, година, а за нею мить -
Так і життя сплива за роком рік.
Оглянемось, а час безжально втік.

Чи ти добро робив, а чи зрікавсь,
Лише роптав, що ти набідувавсь.
Чи милосердним був, чи одержим,
А чи шукав лише до слави рим.

Байдужим був, або ж хулив усіх.
Коли хтось плакав - ти назустріч сміх.
Чи ближнього прощати міг завжди,
А якщо ні, то прощення не жди.

І чи любов ти сіяв між людьми,
Не затулявсь від ближнього крильми.
Усі записані твої діла.
Дай , Боже, віри, щоб усе змогла.