Напюсь в кав`ярні з чашечки піску
Вдихну повільне колихання штори
Що мов пустеля сонна марить морем,
Заплющу очі, зникну, потону…
По дну пройдусь, не замочивши ноги
у мулі вічності, у потойбіччі сну...
і раптом - руку вгору простягну,
і доторкнусь до хвиль над головою
- І вирину, і з сонцем – оживу!
І ми в кав`ярні… ми, удвох з тобою….!))