Браво
Мабуть, кожна людина в курсі справи, що на будь- якому концерті після залихвацкого виступу артиста, йому гучно з залу верещать: «Браво!», та гупають у долоні і тупотять в екстазі ногами. Але мало хто з людей знає, що слово «браво» - це суто військове слово і означає це слово прояв хоробрості та відваги. А антонімами до слова «браво» є такі слова, як "боягузство" та "посоромлення вояка". Але військовим людям не зрозуміти оті цивільні охі-вздохі, тому вони усі слова використовують по призначенню. Якщо воїн був герой у бою чі при навчанні, то командир йому після бою, висловлюючі своє ставлення до бійця, похлопуючі по плечу, з повагою каже: «Браво синку! Браво!». Це вищій військовий прояв емоційної подяки від командира до підлеглого. А далі вже - відзнака в наказі, грамоти, медальки, то таке. То вже є блідим додатком до слів командира. Ну і звісне діло, що кожний підрозділ марить, щоб отримати собі назву «Браво». Це наче як невбиєнне життя у геймера, що не вилазе з-за компа. Це як назва вулиці, на твою честь при житті. Це як вишиванка для українця та катана для самурая. Одним словом, браво - це браво, а не те що оті фани на концертах різним артистам волають.
Отже, командир групи «Браво» з загадковим позивним Бабай, встромивши пальця в карту, сказав: «Ми навчимо цю Альфу хороших манер. По конях!». Звісно, Бабай як старий вояка знав бойовий статут ЗСУ, як то кажуть, від корки до корки. Але водночас він також знав, що Статут - не догма, а керівництво до дій. А головними принципами у веденні бою є раптовість дій, та застосування військовій хитрості. Повна напруга моральних і фізичних сил в інтересах виконання бойового завдання. І як що ти назвався «Браво», то повинен і робити усе як браво, а не як упоротий клоун, по сцені рачкі лазити, вимагаючи погрозами оплесків.
От же група «Браво» другу добу намахує лісами-ярами у пошуках супостатів. Склад групи: Бабай – старший інструктор групи, Атеїст - санмедінструктор (тиндітна жіночка, яка пройшла усю гарячу війну з 14 року на фронті, перетягавши на собі з поля боя десятки козаків, поранених руськими загарбниками), Хрущ – командир групи, Орел – замком. Марта, Sky, Нерпа, Вандал - курсанти розвідники.
Бабай задумав тактику егерського прочісування у пошуках ДРГ противника. Місце свого табору вибрали між ярами, та соняшниковим полем. Соняшники вродили добрі: під три метри, а стовбур - наче деревце. Тож, маневрувати по тих плантаціях, наче привиди, та зненацька нападати на дрібні групи супротивника було дуже зручно. Бо слідів поміж стовбурами майже не залишалось. А група, яка буде шаритися по лісу, залишає після себе натоптане, наче стадо слонів по пахоті пробігло. А тут красота. З горбика усе видно, і пройти по полю з соняшником непомітно в любому напрямку легко. Тож почалося. Кілометр за кілометром прочісування. Браво зненацка з’являлася невідомо звідкіля, знищувала ворожий патруль і також зникало невідомо куди. Спека неможлива. Снарядження муляє. Ноги гудуть. Спина відвалюється. Вовна випадає. Тридцять кілометрів вовки намотали по лісах та ярах. Ледве на ногах вже стоять. Звісна справа, що це гра. Звісна справа, що це діти. Але ця гра дозволяє роздивитися, хто з якого тіста спечений. Хто зі здоби з родзинками, сахарною пудрою притрушений. Хто з тіста листового. А хто з житнього борошна грубого помолу на воді колодязній та солі кам‘яній замішаний.
Бабай не мав права, аби когось силою тягнути в ігровий бій. А цивільні люди вже розкисли та поплили. І ось, виключно в такі хвилини, ти починаєш не тілом а духом розуміти, що таке «Браво» в усій його красі. Це коли усі вже морально та фізично знищені, а раптом знаходиться людина, яка попри усі складнощі стану, встає і каже: «Командир, я з тобою. Я виконаю це завдання, хай хоч чорти з пекла повилазять!» Ось вона - доблесть воїнська. Ось він - характер бійця. Щоб в нелюдських умовах монотонно і якісно виконувати свій обов‘язок воїна. Битися до кінця. Битися, доки ворога не знищиш , а не самому лягти помирати.
Браво, Хрущ! Браво, Марта! Ніхто не знає, як складеться надалі ваше життя. Але те що з вами не страшно та і не соромно в розвідку підти - це вже доведений факт. З таких, як ви, вовченят, виростуть справжні «Білі вовки». Це такі, як ви, кажуть: «Моя хата з краю, я перший бій приймаю». Таким, як ви, воїнам низько вклоняються люди та напівшопотом з величезною повагою кажуть: "Браво!".
Вчиться, вовченята, не вмерати за Україну, а вбивати за Україну. Ось це і є «Браво». Слава Україні!