Мов троїсті музики бубон, скрипка, цимбали
Полетіли вітри, заспівали, заграли.
Як олійний ліхтар засвітивсь місяченько,
Калатає палке рветься в грудях серденько.
І душа мов колодязь дзвінкий та глибокий,
Там купалося сонце, тільки ніч чорноока
Впала наче примара (хитра звабниця мила),
Час п’янкому коханню порозкрилювать крила.
Мов троїсті музики бубон, скрипка, цимбали,
Кров забурхала в жилах, загуло, закружляло.
Світляками у небі завихрилися зорі,
Шалом-палом кохання! Чи то радість? Чи горе?
Чи з тобою, мій милий, зорювати в світання?
Буде все це у перше і довіку востаннє?
Чи кохання не зрадить? Проросте тонколистим
Воронцем степовим пристрасть світла та чиста?