Мара Белчева
«Розбий-но глека, більше сліз не лий!»
І враз тобі зоря всміхнеться наче,
двір заполонять голоси дитячі,
вогнище оживи вогнем мерщій.
Відтак із шапки диво-днів немов
стрічки часів насунуться маною;
нові обіти знову наді мною
й нові омани-дні наринуть знов.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
*
Мара Белчева
«Строши съсъда, вече не плачи!»
И ей зора усмихне се в прозори,
детински гласове събудят двори,
в огнището ми огън зафучи.
Из шапката магесна на денят
– кордели – се занижат часовете;
нов дълг към мен протяга си ръцете
и нови дни-лъжи се заредят.