Вдихаю свіжість оксамитової ночі,
Пронизливої тиші чарування...
Лиш вітер таємничо зашепоче -
І стихне в верховітті до світання.
У міріадах зорь згубився всесвіт
Жагучих мрій і дум моїх примхливих.
Вони на мить, як блискавиця, скреснуть -
І здІйметься чуттів живлюща злива...
В обіймах ніжних лагідної ночі
Єство в тремтливім щасті завмирає.
І серце пристрасно і радісно стукоче
У цім казковому нічному раї...