Утішно вдихаю красу наодинці
З собою. Повітря палке по краплинці
Наповнює спокоєм серце до краю...
Ген стелить проміння небеснії плаї
До сонця, до всесвіту мудрого дива -
Туди, де безмежжя, і чудо можливе!
Нехай тої миті ніщо не порушить -
Огорне гармонія тіло і душу,
І мрію мою, для польоту розкуту...
Квітує шалено троянда і рута.
Лавандою, м'ятою вітер зітхає -
Цілує пелЮстки душевного раю.
Шовкових чуттів і думок міріади
Єство обіймають. Магічна принада
У вільному русі єднання з світами,
В пізнанні того, що не змовиш вустами...
Я сенси й любов неквапливо вдихаю
Із милими серцю, у щедрім розмаї.