Ой, шукала собі пані
Пана, вправного в коханні.
Щоб статуру мав і вроду,
Щоб в огонь за неї й в воду.
Щоби зранку каву в ліжко,
Компліментів повну діжку.
Щоб дарунки дарував,
В чарку щоб не заглядав.
Був турботливий і дужий,
До чужих дівчат байдужий.
Щоб умів вести розмову,
Щоб не часто супив брови.
Щоб розумний, жартівливий,
Чемний, не сором'язливий.
Ой, щоб добре цілувався,
У коханні зізнавався...
Все? Та, де там! Наша пані
Мріє! Мріє, як в останнє)))
Хай він вміє танцювати!
Зростить сад, збудує хату!
Хай її він розуміє,
По хазяйству все уміє!
Буде ніжний, романтичний,
Не скупий, але практичний!
Щоб шкарпеткам місце знав,
Не хропів і не бурчав!
На підйом щоб був легким...
Це ж не пан, а херувим!..
Доки мріяла та пані -
Влипла! Влипла у кохання!
Палко пана обіймає -
Аж сердЕнько завмирає!..
Як він мило супить брови,
Як похрапує чудово...
Ну, не всім же танцювати?!
Почекає сад і хата...
Якось так... І пан у пані
Щонайкращий, бо... коханий!