Циганська осінь
Засмаженими їжаками
гука до тризни ромів кухня.
Палає маками-квітками
чаклунки Есмеральди сукня.
І, мов ліси, циганська шкіра,
мов жовтень, світиться смагляво.
І котиться червона фіра
осінньої гучної слави.
Як солодко ніяковіти
в пожежі віття кольоровій!
Вогонь гілок - прощальні квіти
від незбагненної любові...
Шмат смаженини роздирають
циганські,
з ауруму, зуби
і в чорних вусах зиск ховають,
бо ж так ромали знов співають -
п*янкіше за усі Ютуби.