Синє небо, скреслене хмарами,
Розлилося до виднокола.
Сонце дрізками, як стожарами,
Розсипається щедро долі
На травицю, весною розстелену,
І дощем березневим умитую...
А навколо так млосно і зелено...
І душа лине щастя орбітою
Серед вихору сонячних блискіток,
Зачарована і розкрилена,
Під акорди весняної пристрасті...
І з утіхи завмерла знесилено.