Зітхають хвилі лагідним теплом,
Над обрієм спалахує заграва,
І рум'яніє чайчине крило
У надвечір'я світлі золотавім.
І думка лине вільно, наче птах,
Туди, де тихо виднокрай згасає -
Гойдається грайливо на вітрах,
До зорь здіймається небесним плаєм.
Солодким спліном тішаться чуття
У вересня розкішнім оксамиті.
Мережать мрії радістю буття -
Легкі волошки в обважнілім житі...
Ще свіжий присмак літа на вустах,
І ніжне доторкання трав шовкових
Долоні пам'ятають. Та в очах
Вже втіхи осені яріють веселково.