Садок вишневий бiля хати,
А в хаті Галя, батько й мати.
Вже пообідали. Сидять.
На доню з гордістю глядять.
А дівка вона спора, ловка,
Груди ось-ось порвуть футболку.
Батьки милуються, радіють,
Бо мають на дочку надію.
Вона красунею зросла,
Хiба їх Галя для села?
Утре сусiдам всiм носи,
Як стане доня «Мic краси»!
Питає жiнку чоловiк:
"Який у Галi зараз вiк?
Ти пам»ятаєш, мила, час,
Коли з»явилась Галя в нас?
Це скільки років вже пройшло,
Коли гуляло все село?
Тепер красуню не впізнати!"
Відповідає батьку мати:
"Яка ж у тебе пам"ять квола,
Забита голова футболом.
Який ти в мене оболдуй,
Не пам»ятаєш, - ПОРАХУЙ!" (посчитай)
Вiн зморщив лоба, здибив чуба:
-Що вже «пора», я бачу, люба!