Танцюють відблиски червоні на стіні,
Утомлено тріщить у коминку поліно.
Щось раптом дивне оживає в глибині
Єства. Забутеє, укрите тліном.
Жаринками рояться почуття,
Спалахують у пам'яті вогнями...
Чи варто те картати каяттям,
Що втіху дарувало до нестями?..
Теплом і затишком зітхає коминок,
Лягають відблисків казкові візерунки...
То щоки зашарілись від думок?
Чи, може, від палкого поцілунку...