Від смарагдових зірок
Відрікалась, Боже милий!
Я свої ламала крила,
А до прірви один крок...
Відчайдушність - то мій страх
В серці вигризає прірву,
Душу з лап його відІрву,
Біль залишиться в очах...
Де сховатися мені,
Як шукати порятунку?
Доля креслить візерунки
На розваленій стіні.
Може на тій мапі шлях,
Мій жаданий порятунок,
Наче Божий поцілунок,
На розхристаних вітрах...
Може й бути навпаки...
Як зробити вибір долі,
Якщо там, на видноколі,
Час сплітають павуки?
Це вони ворожать сум,
Начаровують невдачі,
Сіють біль... а серце плаче
Від нестерпних хворих дум...
Я благаю... Боже мій,
Захисти безвинну душу!
Я свій хрест носити мушу
І так тяжко тут самій...
Щиро вірю - чує Він
І пошле мені пораду
Із зіркового смарагду...
Відчуваю подих-дзвін...
Віддзеркалення думок,
Відрбраження надії
Безумовно, мають дію
На мій відчайдушний крок...
Я гойдаюсь на краю....
"Так" чи "Ні" - в думках гортаю...
А десь там, за небокраєм
Душу Бог зберіг мою...
Ольга Довжик-Остринская
Фото инет