Ведмедиця небом iде. Володимир Поята

Поэты Прозаики Приднестровья
Ведмедиця небом іде...

Ведмедиця небом іде
І зорями ясно так сяє,
Дівчина коханого жде –
Він прийде, вона ж так кохає!
Ведмедиця небом іде,
Над хатою же зупинилась,
Дівчина коханого жде –
Вона чомусь так засмутилась.
Ведмедиця далі іде,
За хату зірки вже ховає,
Це значить, що він не прийде...
Сльозинка, мов зірочка сяє.
Ведмедиці в небі нема
І ніченька літня спливає,
Дівчина не спить і сумна –
Козак десь гуляє...

Володимир ПОЯТА

Источник:
Газета "Гомiн",