Як би митець не вигравав пензлем,
Яких би добірних не знаходив барв,
Йому не сягти Вищої Поезії -
То є Світобудови Скарб!
Поглянь, як тріпоче на сонці
прозелень,
Як золотиться щастям верба,
І помовчи, що ти в слові - Велетень -
Сунично змовкнуть поета уста!
А коли рими тобі невпопад,
А коли, часом, бракує тропів,
Поглянь, як цвіте яблуневий сад,
Як ріка по камінню вкладає строфи...
Коли навесні прокидається ліс,
Коли земля у своїй першозданності,
Поспіши, щоб набратись тих новорис.
Новоствореності.Новогранності.
І пером зректися самості...
20.05.21