Елисавета Багряна
АМАЗОНКА
Ранок свіжий овіває,
аж сягає скронь —
молода я, молода я,
в серці б’є вогонь.
Кінь летить мій, і навстріч
крізь шалений літ —
бачу цілий світ увіч,
неосяжний світ.
Іскряні копита, — чудо, —
чи ж зупиниш їх?
Світла пісня лине всюди
по слідах моїх.
Гелікону б досягти
у досвітню мить —
коню мій, лети, лети,
наш талан не спить.
Де ступа твоя підкова —
джерела кришталь
забринить струмочком знову
животворним вдаль.
Як зуспіють там колись
посестер моїх,
враз натхнення стрімко ввись
попідносить їх.
До мети й звитяг не меду
шлях важкий несе…
І Персей, і Андромеда
дбатимуть про все.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Елисавета Багряна
АМАЗОНКА
Вее утринна прохлада
в моето лице —
аз съм млада, млада, млада
с огнено сърце.
Моя вихрен кон лети
бодро и безспир —
пред очите ми цъфти
неогледен мир.
Искрометните копита
кой ще последи?
Песен светла се разплите
в моите следи:
Ний ще стигнем Хеликон
в изгревния час —
смело, мой крилати кон,
жребият е с нас.
Там под твоята подкова
извора лъчист
ще избликне в струя нова —
животворен, чист.
И когато стигнат там
Моите сестри,
Вдъхновение и плам
В тях ще разгори.
А над нашата победа
в трудния ни път
и Персей, и Андромеда
трепетно ще бдят.