Вiдтiнки чорного
http://stihi.ru/2021/10/20/8714
--------------------------------------
«Майбутнє – це форма пітьми…»
(Йосип Бродський)
Минуле – це книга.
Я це зрозумів дощавої ночі
Коли гортав свої млисті спогади,
Розуміючи, що нічого не забувається.
Минуле – це книга з шкіряною обкладинкою
На якій нічого не писано,
Тільки прикрашено рубінами, смарагдами
Та шматочками срібла
(Бо ніч – навіть там – на обкладинці).
Теперішнє – це кавалок світла,
Що вдирається в око голкою,
Що малює на стіні черепа
Фрески – вохряні. Про Істину.
Про людину зі свічкою.
А майбутнє – це форма пітьми,
Чорна ластівка, що відлетіла в Африку,
Гніздо якої порожнє:
Ніч там знаходить затишок,
Коли кладе правицю
На рамена цієї жебрачки
Войовник-вершник Сонце.
Майбутнє – страшна чорнота,
Де око відпочиває
І не боїться посліпнути
І стати (як все колись)
Нічим.
Бо Ніщо
Воно тут, воно поруч,
Не тільки в майбутньому.
**************************************
оттенки черного
Артур Грей Эсквайр
Иосиф Бродский : «Грядущее - подобье тьмы ...»
А Прошлое - книга.
Я осознал это дождливой ночью,
Когда листал туман воспоминаний,
Понимая, что ничего, увы, не забывается.
И Прошлое – книга с обложкою черной кожаной,
На ней ничего не написано,
Только украшенья : рубины, и изумруды,
И частички серебра...
(Ведь ночь - даже там - на обложке той).
А в Нынешнем - изобилье света,
Что впивается иглами в очи,
Что рисует на стене ч`ерепа
Фрески из охры. Про Истину.
Человека со свечкою.
А Грядущее - подобье тьмы,
Черная ласточка, улетевшая в Африку,
Гнездо которой пустое:
Ночь там находит тишину,
Когда кладет руку
На плечо этой нищенки тёмной
Воитель-всадник Солнце.
В Грядущем - страшная чернота,
Но там глаза отдыхают
И не боятся ослепнуть
И стать (как всё когда-то)
Ничем.
Ведь Ничто -
Оно здесь, оно рядом,
Не только в грядущем дне.