Незабутне горе

Мария Верховинина
Сумна звістка летить по селу,
Чорним вороном в душу влетіла,
Однокласник сина пішов на війну,
А вчора привезли його тіло.

Не дай Боже таке пережити,
Не дай Боже ховати дитину!
Не буде їсти і не буде пити,
Як далі матері з цим болем жити?

Діти плачуть і сльози стікають з гір,
Тужить мати і сонце втрачає зір.
Дружина плаче, мов лід розтав,
Всі плачуть, ніби потоп настав.

Музика сумно,жалібно грає
Душу мов навпіл мені роздирає,
Не дай Боже дітей хоронити,
Їм ще щасливо на цім світі жити!