Благослови мене на осінь!..
На шум дощу, на довгі ночі,
Хоч прохолонуть роси зовсім,
Дивитимусь тобі у очі.
А як замерзну до тремтіння,
Налий для нас вина сухого
В душі вогню палахкотіння
Прийде від легкого, п'янкого
Розпущу ту прозору нитку,
Де нанизала нашу пам'ять,
Ти скажеш: - "Боже, як же швидко!"..
І раптом юність нас поманить.
Де запах прілого листочка,
І тиша, що живе на соснах...
Я вірш тоді начну з рядочка:
-- Благослови мене на осінь!
Благослови меня на осень!..
На шум дождя, прохладу ночи,
Пускай совсем остынут росы,
Меня твои согреют очи.
А как замёрзну аж до дрожи,
Налей ты нам вина сухого.
И лёгкое вино, быть может,
Согреет наши души снова.
Нить распустить оно поможет,
Ту, что связует нашу память.
Ты скажешь: "Как же быстро, Боже!?"
И Юность нас к себе поманит.
Где запах прелого листочка,
И тишина, что спит меж сосен...
Я стих начну с той первой строчки:
"Благослови меня на осень!.."