* * *
Знов дитинство у спогад прийшло наче свято,
Час, коли, від несили усидіти в хаті,
У футбол чи в лапту ми, хлоп’ята цибаті,
До смерку навіть інколи грали завзято.
Колючками до сліз наші сколоті ніжки…
Звідки знать ми могли тоді, діти:
То були у житті найм’якіші доріжки,
Килимами коштовними вкриті.