Віддам у Ваші добрі руки: свою любов, що вже без сили…
Ще два ковтка горілки… тоді, з собою, - ми просто не допили.
Нема жалю'. Жаліють – слабаки! Ще: безпринципні дами і валети.
Грошей, - нема! Любить – це також готувать: і макарони, і – котлети…
Прийнявши, «добрими руками», па’лицю - на іншому кінці – сумлі’ння.
Депресія у малюка’ … і радість задушила за’здрість у сусідському корі’нні.
Найкращі – рибки! Мовчазні – вони! Їх можна, просто, утопити в річці…
Дітей - бабусі відвезти’, - нехай годує… ледарювали, щоб на теплій пічці.
У добрі руки віддають батьків, на старість, бо баласт із них ще той…
Драбина знизу догори за мить скеровує в долину: - Мамо! - Тату! - Йой!
Свій вірш я, незамітно, віддаю у Ваші добрі руки, мій чита’чу!
Весь біль поки’нутих, - в рядка’х мої’х, крізь розділові зна’ки з ни’ми пла’чу…
19 листопада 2021 Поет ХХ сторіччя с.Торгановичі